Творче вивчення Біблії: переказ від імені персонажів

Використовуємо цей творчий метод вивчення Біблії у сімейному поклонінні. Переказуючи історію від імені дійової особи, члени сім’ї глибоко переймаються історією, переживають її. Загалом ми зняли про це коротке відео і вирішили поділитися з вами, можливо і для вашої родини воно буде корисним і повчальним.

Про сам метод

Одного вечора ми познайомилися з одним цікавим способом вивчення Біблії. Вечір проводила моя дружина, в минулому вона вчитель Недільної Школи, і їй чудово вдається донести біблійну істину дітям.

Суть методу полягає в тому, щоб поринути у біблійну історію і потім переказати її від імені одного з персонажів. Ось як це виглядає на практиці – можете переглянути відео з детальним описом.

Спочатку прочитайте вголос всю історію про Закхея (Луки 19:1-10), це може зробити хтось із батьків. Поясніть незрозумілі слова, що «начальник митарів» – як у наші дні податковий інспектор та ін.

Заздалегідь приготуйте листочки з дійовими особами історії. Після прочитання вголос роздайте їх членам сім’ї:

• Закхей
• Учень Ісуса
• Невдоволений городянин
• Дерево

Якщо вас у сім’ї троє, можете витягувати листочки по черзі та брати участь кілька разів. Завдання у тому, щоб розповісти історію від імені обраного вами персонажа.

ПЕРЕКАЗ ВІД ІМЕНІ ЗАКХЕЯ

Той, хто витяг листок «Закхей» може розповісти історію від його імені таким чином:

«Я жив досить багато, адже я був начальником тих, хто збирає з людей податки. Мені доводилося збирати податки з моїх братів євреїв і платити їхньому ворожому окупанту – римській державі. Я не мав друзів, бо ніхто не хоче дружити з таким зрадником, як я. У мене більше ворогів, аніж друзів. Мені набридло таке життя. Я хотів змін.
І ось одного разу я почув про те, що в Юдеї з’явився дивовижний пророк і вчитель – Ісус із Назарету. Багато хто хотів послухати його. А вчора я почув, що цей пророк має намір прийти до нашого міста. Я вирішив хоча б одним оком глянути на нього. Коли натовп його учнів наближався, я вирішив залізти на дерево, бо хотів залишитися непоміченим, але все пішло не так. Коли вчитель Ісус проходив повз дерево, він зупинився і знаєте що?! Він назвав мене на ім’я! Звідки, скажіть мені, Він знав моє ім’я? Я не був з ним знайомий раніше, і це було дуже несподівано. Я розгубився, коли почув Його слова:

– Закхей, спускайся швидше, тому що сьогодні Я повинен бути у тебе в домі..» тощо.

ПЕРЕКАЗ ВІД ІМЕНІ УЧНЯ ХРИСТА

Інший член сім’ї може переказати історію від імені одного з учнів Христа:

«Я не розумів, чому наш Учитель Христос вирішив піти до Єрихону. Це місто завжди користувалося поганою репутацією. Був спекотний день. В Єрихоні було багато всякого зброду, злочинців та волоцюг. Були й чиновники, які збирали податки Римської імперії. Я змалку не любив таких людей, адже вони відбирали гроші у нас, євреїв, і платили їх римлянам – нашим ворогам. Я добре пам’ятаю той день, коли ми зайшли до Єрихону…» тощо.

ПЕРЕКАЗ ВІД ІМЕНІ ДЕРЕВА

Цікавим буде і розповідь з погляду дерева, що росте. У нашої доньки він вийшов просто неймовірним! Ось як це може виглядати:

«Привіт всім. Мене звуть дерево Інжир. Скільки себе пам’ятаю, я зростала в Єрихоні дуже давно. Часто в моїх гілках було багато птахів, які в спекотні дні ховалися в прохолоді мого листя. Але того дня я ніколи не забуду. З самого ранку мені здалося, що Єрихон почав рухатися. Всі люди говорили про якогось Ісуса, який має прийти. Хто він такий – я гадки не мало.

І ось, несподівано щось дуже тяжке звалилося мені на спину. Такого зі мною ніколи не було. Ну було звичайно, що сусідська кішка підіймалася на мене, але це було дуже важке! Я відчувала, як ця істота лізе у мене по спині вище і вище, поки вона не залізла на мою праву гілку. Мені здавалося, що гілка ось-ось відламається! Подумати тільки, це була доросла людина! Що він збирається тут робити? Чому він заліз на мою гілку? Коли він нарешті злізе?!

Але ось мимо проходить Ісус і каже цій людині щоб той сліз! Нарешті! Ісус справжній Визволитель!» і т.д.

Як бачите, цей метод дозволяє осмислити біблійну історію дещо по-новому. Відповідаючи на запитання «Що думав Закхей, коли ліз на дерево?», «Про що думав натовп людей, спостерігаючи за Закхеєм?» ми можемо подивитись історію з різних ракурсів.

Застереження

Щодо запропонованого вище методу є одне важливе застереження: нагадайте членам сім’ї, що наші фантазії, це просто наші фантазії. Ми не знаємо, яка в той день була погода, яким саме було дерево, у що був Закхей і т.д. Точно ми знаємо лише те, що нам каже Біблія, не більше і не менше.

Висновки

Після такого вивчення ми підвели кілька важливих висновків:

1. Ісус – Спаситель. Він не гидує спілкуванням з грішниками, але рятує їх. Як пожежник входить до будинку, що горить, щоб врятувати людину з полум’я, так Ісус увійшов до будинку Закхея, щоб врятувати Його від вічного покарання за гріхи.
   

   Ім’я «Ісус» означає «Бог рятує», тому в цьому тексті ми бачимо цікаву гру слів:

   Ісус сказав йому: Нині прийшло спасіння дому цьому, бо й він син Авраамів. (Лук.19:9)

   «Бог Спаситель» сказав Закхею: «нині прийшло спасіння дому цьому…» – немов Ісус цими словами вказав на Самого Себе, адже Він і є Спасінням Закхея. Він і Тільки Він один є і нашим Спасінням від вічного покарання.

2. Щоб побачити Ісуса Закхей, пожертвував комфортом зі свого боку: він поліз на дерево! Ми також повинні «лізти на своє дерево» – це може бути «дерево ранкового часу з Богом», «дерево малої групи» або «дерево Недільних Зборів». Зростати в пізнанні Ісуса не вийде, просто сидячи на дивані.
3. Якщо твоє життя змінилося, треба підтвердити це своїми діями. Закхей роздав майно тим, кого він образив у своєму «старому житті». Чи ти маєш борги минулого? Кого ти маєш пробачити? Ми також повинні співчувати нашим невіруючим друзям і говорити їм про Ісуса..

***

Запропонований вище підхід до переказу Біблії можна використовувати як для опису цілих історій, так і для окремих віршів, як, наприклад, у цій притчі від Бруно Ферреро. Подивіться, як цікаво автор обіграє текст із Нагірної Проповіді від імені головного героя – горобця:

Жив собі горобець, життя його – безперервний клопіт і переживання.
Ще в яйці, журився: «Чи вдасться мені благополучно вибратися з такої твердої шкаралупи? Чи не випаду я з гнізда? А мої батьки зможуть мене вигодувати?

Тільки впорався із цими турботами, як у голові оселилися нові. Перед першим польотом горобець знову скаржився: «Чи витримають мене мої крила? А якщо я розіб’юся? Хто мене підбере?».

Вже впевнено літаючи, горобець продовжував переживати: Чи знайду собі пару? Пощастить мені з горобцем? Чи впораюся я з будівництвом гнізда?»

Залагодив і ці проблеми, але турботи не припиняли його турбувати: «Чи вилупляться у мене пташенята? А якщо гілка зламається – і загине вся моя сім’я? А якщо сокіл вкраде моїх пташенят? І взагалі, чи я зможу їх вигодувати?»

Коли вилупилися горобці здорові, веселі й гарні і вже почали тріпотіти крильцями, горобець знову за своє: «Чи вистачить їм їжі? Чи вдасться їм врятуватися від кішок та інших розбійників?

Одного разу під деревом зупинився Ісус. Вказав пальцем на горобця і сказав: «Погляньте на птахів небесних: вони не сіють і не жнуть… Отець Небесний живить їх» Тільки тоді горобець зрозумів, що йому в житті було всього достатньо. На жаль, раніше він цього не усвідомлював[1]

[1] Бруно Ферреро, «365 историй для души», Свидчадо 2012 м., Львів