Шема Ізраель, Адонай Елохім (конспект)

Ми з вами віримо в Бога, ім’я якого Господь. Ми віримо з вами в Бога, який є єдиним Богом у всесвіті:

Слухай, Ізраїлю! Господь, наш Бог, – Господь єдиний.
Любитимеш Господа, свого Бога, всім своїм серцем, усією своєю душею і всією своєю силою.
Нехай ці слова, які я сьогодні тобі заповідаю, будуть у твоєму серці.
Прищеплюй їх своїм синам, переповідай їх, сидячи у своєму домі й мандруючи дорогою, лягаючи та встаючи. (Втор. 6:4-7, CUV)

Вступ: що таке «Шема Ізраель»?

1. Слова, прочитані нами, – те, що мали знати всі. «Шема Ізраель».
2. У цих словах міститься дуже глибокий сенс:

• Бог проголошується Господом.
• Стверджується єдиність цього Бога.

3. Подальше проголошення походить із цього вірша: «тому люби Господа Бога твого…».
4. «Шема» була святинею для юдеїв.

• Вони вмирали з цими словами на вустах.
• На народних зборах першими словами була «Шема»
• У сім’ї перед спільною молитвою батько, як первосвященик, проголошував «Шема».

5. Вимовити «Шема» було для юдея все одно, що:

• Для мусульманина вимовити «Немає бога, окрім Аллаха» (після цього всякий вважається мусульманином)
• Для християнина прочитати «Вірую» (символ віри).

6. Для віруючих християн «Шема» також дуже багато значить:

• Християни вірять у того самого Бога, що й юдеї
• Новий Завіт є продовженням Старого Завіту, розкриває, розгортає ідею спасіння людства
• Ісус Христос ─ це не є інший Бог. Це той самий Бог Старого заповіту
• Тому ми будемо розмірковувати про цю фразу. Вона для нас важлива.

Бог – є Господь

1. У «Шема» Бог називається Господом.
Якщо міркувати гранично просто, можна сказати, що:

• «Бог» – це слово, яким називають вищу істоту, Творця
• «Господь» – це власне ім’я саме Того Бога, у якого вірили ізраїльтяни.

2. У Старому Заповіті ми зустрічаємо безліч богів: боги єгипетські, боги вавилонські, боги ханаанські.

• Така безліч богів має місце бути з тієї причини, що людина намагалася пояснити буття. Шукала пояснення своєму існуванню. Це призводило до створення міфів про богів. Міфотворчість закінчувалася створенням релігійних систем з ієрархією божеств.
• Для нас відомо, що всі вигадані божества – біси. Однак для свідомості древніх вони були божествами.
  c. Вигадані боги мали власні імена (Молох, Ваал, Зевс, Астарта тощо). Окрім цього в них у всіх були власні характери (кровожерливі, розпусні, злопам’ятні, ті, що мстять…)
• Але поряд з усіма цими вигаданими божествами існував істинний, реальний Бог. Цей Бог:
  – створив світ, Адама
  – врятував Ноя від потопу
  – відкривався Аврааму
  – дав закон Мойсеєві.
• Цей Бог «представився» Мойсеєві як «Сущий» (на івриті «Яхве»). Це ім’я було притаманне саме Йому і нікому більше. Для юдеїв це ім’я було священним словом. Вони його навіть не вимовляли вголос, при читанні замінювали його на «Адонай». Адонай вже переклали українською як Господь

У «Шема Ізраель» стверджується, що Бог, у якого вірив Ізраїль, є саме Яхве і ніхто інший! Ніякої підміни, ніяких компромісів! Бог Яхве, який володіє власним характером, власним законом.

Бог єдиний

1. Ізраїль був поміщений у багатобожне середовище. Народи, що населяли Ханаан, мали масу божеств.
2. Ознакою дипломатії та культури вважалося не ігнорувати богів, але приділяти всім увагу (залежно від того, яке це божество).

• Царі, коли укладали союзи, обмінювалися статуями божеств.
• При відвідуванні один одного віддавали почесті богам сусідів.
• Під час поневолення однієї країни іншою переможені визнавали владу богів сторони, що перемогла (Навуходоносор та бовдур).

3. Господь не терпів жодного сусідства по відношенню до Себе. Для іудея сповідувати будь-якого іншого бога разом із Господом вважалося найстрашнішим гріхом. Чому ж така одноосібність?

4. відповідь: всі інші боги, крім Господа, не є богами. Тому Він не хотів їхнього сусідства.

• Присутність кількох богів у житті вносить логічну помилку в буття: не може бути кількох «найголовніших».
• Божества були створені за образом і подобою людською: злісні, розпусні, хитрі. Сказати, що Господь – це один із них: применшити Його, вкрасти в нього частину його святості. У російській мові є слово «святотатство».

5. Із цим же пов’язаний наказ «не створити собі кумира і будь-якого зображення Бога». Щоразу, намагаючись зобразити Бога в ідолі, люди намагаються обмежити Його. Вони постійно роблять хибний портрет Його.

• Бог закликав до вищого поклоніння «в дусі та істині». Людина повинна була усвідомлювати постійну присутність Бога на будь-якому місці.

Всюдисущість Бога спонукає до постійної моральної поведінки. До зберігання морального ідеалу в душі.

6. Дуже часто можна почути подібного роду заяву: «Аллах – це той самий Господь, тільки в ісламі». На це слід сказати рішуче «ні». Це не Господь. Риси характеру Аллага не збігаються з рисами характеру Господа.

7. Для декого спотиканням стає Триєдність Божа. Як це може бути? Як три особистості можуть одночасно бути однією сутністю?

• Відповідь дуже проста – це таємниця. Таємниця, не підвладна людському розуму. Логіка не може зробити крок у цю область.
• Однак це не означає, що це таїнство абсурдне. Зовсім ні. Просто це поза межами нашого розуму. Отець, Син, і Дух Святий є єдині. Вони – є один.
• Ця парадоксальність християнства дає йому силу.

Висновки

1. Отже, ми віримо з вами в Бога, ім’я якого Господь. Ми віримо з вами в Бога, який є єдиним Богом у всесвіті.
2. Це Господь з’явився на землю, втілившись у людську плоть. Помер і воскрес для нас.
3. Цей Господь не терпить жодного сусідства інших божеств у нашому житті.

Джерело: конспект проповіді надано з дозволу автора
Володимира Ворожцова, сайт “Осколки“