Заберіть собаку!

Я повертався з ранкової молитви. Прямуючи додому, я мав пройти через вузеньку вуличку. Вулиця здавалася ще вужчою, тому що по одному її боці, біля паркану стояла велика вантажівка. Несподівано для мене з-за вантажівки вийшла велика собака. Смолисто-чорний ротвейлер сміливо попрямував до мене. Він перебував біля своєї території, і це надавало йому впевненості. Ось він уже за п’ять кроків, за чотири, за три…

Що робити? – промайнуло в моїй голові. Рука мимоволі стиснула сумку, що висіла на плечі. І тут, зовсім несподівано для себе я скрикнув: «Заберіть собаку!». Я звернувся до невидимого для мене господаря, інтуїтивно відчуваючи, що він може бути за вантажівкою.

Раптово пролунав гучний уривчастий чоловічий бас: «Ліндо, до мене!». Без найменшого зволікання собака розвернувся за два метри від мене і зник за вантажівкою. Пройшовши кілька метрів, я побачив сивого чоловіка років п’ятдесяти. «Дякую!» – несміливо вимовив я, отримавши у відповідь його посмішку.

Розмірковуючи над тим, що сталося, я вирішив зробити для себе кілька висновків з історії, що трапилася зі мною. Покликати господаря було справді найвірнішим рішенням, інакше я б напевно зазнав поразки в нерівній сутичці. Прокушеним одягом явно б не обійшлося. Собака, ні за які вмовляння не послухалася б мене, але в той же самий момент перебувала в повній покорі у свого господаря. Я не бачив господаря, але, тим не менш, звернувся до нього. Господар був на моєму боці і не хотів, щоб я постраждав. Усе це нагадало мені… світ, у якому ми живемо.

Моя віра в Господаря світу ще більше утвердилася. Я ніби знову дізнався про своє безсилля перед сатаною і його руйнівною армією. Як і в моїй історії, найкраще і найрезультативніше, що я можу зробити – це звернутися до його Господаря. Ця ситуація ще більше занурила мене в роздуми над моїми молитвами. Як же важливо усвідомити, що мою молитву чує Невидимий, голосу Якого кориться все створене. Що за можливість нам відкрита – МОЛИТВА!

Автор: Сергей Сологуб

Матеріал з веб-архіву “Молодь для Христа, Україна”