Ставлення Бога до зброї у Новому Заповіті
Ми вже розглянули тексти зі Старого Заповіту, тепер давайте подивимося на ставлення Бога до зброї і до її використання у Новому Заповіті.
Інколи, при наведенні аргументів зі Старого Заповіту, люди кажуть: «Це не стосується нас, тому що написано у Старому Заповіті, коли Бог був злий і недобрий». Звісно, це нісенітниця, але такий погляд часто зустрічається серед християн. Згадаймо, що Слово Боже відкриває нам такий атрибут Бога як незмінність. Бог є і був любов’ю як в Старому, так і в Новому Заповіті. Коли Він давав заповіді позбавлення життя, це була крайня міра зупинки зла, знову-таки через те, що Бог є любов. За допомогою цих чітких та жорстких заповідей, Бог утримував Свій народ від розтління гріхом. Бог є любов завжди і у всіх Своїх проявах. Давайте позбавлятися цього спотвореного розуміння Бога. Як ми вже ка- зали, богослов’я в сьогоденні має пройти процес декомунізації.
ІВАН ХРЕСТИТЕЛЬ І СТАВЛЕННЯ ДО ЗБРОЇ
Почнемо з так званого «перехідного періоду», тобто з Дня П’ятидесятниці. У часи Івана Хрестителя проголошувалася проповідь про Царство Боже, яке наближається, і ось ми читаємо, як до Івана Хрестителя прийшли військові і кажуть: «Ми бажаємо потрапити до раю, ми хочемо на небо. Що нам робити?» Ось цей епізод:
Питали його й воїни, кажучи: А ми що маємо робити? І він їм відповів: Нікого не кривдьте, не обмовляйте і задовольняйтеся своєю платнею. (Луки 3:14, CUV)
Іван Хреститель не сказав воїнам: «Якщо хочете стати справжніми віруючими, вам треба кинути автомати, кинути вашу зброю, і тоді ви потрапите до раю». Він сказав, щоб вони нікому не заподіяли зла та задовольнялися своєю платнею. Чому саме ці слова було сказано? Коли людина з мечем (або ж зі зброєю загалом), вона має владу над іншими, контролює ситуацію. Можливо під закликом «задовольнятися платнею» мова йде про те, щоб не «віджимати» майно інших. Пам’ятаєте, в Біблії зустрічається епізод, як воїни ділили між собою чужі речі, а саме вбрання Ісуса. Мова тут йде не про військові трофеї, які воїни здобули у битві, а про майно, яке вони відбирали у цивільних.
ХРИСТОС І СТАВЛЕННЯ ДО ВОЇНІВ
Згадаємо першу проповідь Христа. Він промовив її у синагозі, у Назареті, зачитавши текст з пророка Ісаї. Про кого йшлося в цій проповіді? Ісус згадав у ній двох людей:
25 Запевняю вас, що багато вдів було у дні Іллі в Ізраїлі коли небо замкнулося на три роки й шість місяців, і був тоді великий голод по всій землі.
26 Та до жодної з них Ілля не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську — до жінки-вдови.
27 І багато було прокажених за пророка Єлисея в Ізраїлі, але ніхто з них не очистився, тільки Неєман — сирієць! (Луки 4:25–27, CUV)
Ми бачимо, що Ісус Христос використовує у проповіді приклади про військового і про вдову. Моє капеланське служіння сфокусоване переважно на цих двох категоріях: військових і вдів, а саме дружин загиблих героїв. Якщо Христос під час своєї проповіді наводить приклад про воїнів та вдів, то хто я такий, щоб бути з Ним незгодним?
Згадаємо ще один епізод, коли Христос звертається до військового і ставить його за приклад іншим:
7 Ісус йому каже: Я піду й оздоровлю його.
8 У відповідь сотник сказав: Господи, я не достойний, щоб Ти увійшов під мій дах, але тільки скажи слово, — і мій слуга одужає.
9 Тому що і я людина під владою, і в себе маю воїнів; кажу цьому: Іди! — і йде; іншому: Прийди! — і приходить; моєму рабові: Зроби це! — і робить.
10 А Ісус, коли почув, здивувався і сказав тим, які йшли за Ним: Запевняю вас: ні в кого в Ізраїлі не знайшов Я стільки віри. (Матвія 8:7–10, CUV)
ВІЙСЬКОВІ ТА ЗАСНУВАННЯ ЦЕРКВИ
Згадаємо Ранню Церкву, а саме ту її фракцію, яка була навернена з поганів. Усе почалося з дому Корнилія, римського офіцера. Це був благочестивий чоловік:
1 У Кесарії жив один чоловік на ім’я Корнилій — сотник полку, який називався Італійським.
2 Був він побожний і богобоязний разом з усім своїм домом: давав багато милостинь людям і завжди молився Богові. (Дії 10:1–2, CUV)
Він зібрав у свій дім дружину, рідних та друзів, щоб вони могли почути проповідь Апостола Петра. Ким були друзі цього кадрового офіцера римської армії? Найімовірніше, такі самі військові. Він не був місцевим, євреї з ним мало спілкувалися. Можливо там були і цивільні, але з контексту легше припустити, що там була рідня та інші військові. До речі, Корнилій посилав до Петра саме одного з воїнів: «…він покликав двох слуг і одного побожного воїна з тих, які служили в нього» (Дії 10:7, CUV)
Чомусь Бог свідомо відправив Петра не до поетів чи будівельників, чи теслярів, чи технарів, а саме до військових. Що ж відбулося далі? Чи кинули вони зброю? Якщо вони згодом покинули армію, то невже Господь упустив той момент, щоб це описати? Річ ще в тім, що римські воїни не могли просто так взяти і кинути зброю. Вони мали служити двадцять п’ять років. Найімовірніше, Корнилій й надалі залишався римським офіцером.
Отже, ми, язичники, маємо пам’ятати, що наше коріння у Церкві Божій почалося ще задовго до Івана Онищенка, а саме — з дому військового на ім’я Корнилій.
ВІРА ПОРІВНЮЄТЬСЯ З ВІЙСЬКОВОЮ СЛУЖБОЮ
У Новому Заповіті служіння Богу декілька раз порівнюється зі службою військового.
Хто з воїнів служить за свої кошти? Хто садить виноград і не їсть його плоду? Або хто пасе отару і не споживає молока з отари?(1 Кор. 9:7, CUV)
Яку тему тут висвітлює Павло? В контексті говориться про фінансову підтримку служителів. Як ілюстрації Павло перелічує три професії: воїн, садівник та пастух. Пастух та садівник — це цивільні професії, які ми ще можемо зрозуміти у контексті пасторства, але військовий, хтось скаже, це зовсім інше! Проте ми бачимо, що у Павла немає негативного ставлення до воїнів, інакше б тут він не поставив цю професію в один ряд з іншими.
Розглянемо наступний текст з другого послання до Тимофія:
3 Ти ж перенось злигодні, як добрий воїн Ісуса Христа.
4 Жодний воїн, щоби догодити тому, хто найняв його, не зв’язує себе життєвими справами. (2 Тим. 2:3-4)
Павло пише своєму молодому учню і каже: «перенось злигодні, як добрий воїн Ісуса Христа». Служіння Христу порівнюється тут з військовим, який добре виконує свою роботу. Якщо військова справа впринципі була б чимось гріховним, то невже служіння Богу порівнювалося б з нею? Звісно, є гріховні професії та роди діяльності. Наприклад, сутенер. Чи можете ви уявити, що в Біблії служіння Богу порівнювалося б із сутенерством? Звичайно ж, ні. Бо це явно щось гріховне. Підсумовуючи, ми бачимо, що військова служба у своїй суті не є чимось гріховним.
Розглянемо наступний текст. Коли ви чуєте словосполучення «Божий служитель», яка картинка одразу виникає у вашому розумі? Швидше за все, чоловік з Біблією, одягнений у костюм. Але в цьому тексті ми бачимо приклад Божих служителів іншого формату:
Правитель — Божий слуга, він тобі на добро. А якщо зло робиш, бійся, бо не даремно він носить меч. Він є Божим слугою, який відплачує покаранням тому, хто чинить зло. (Римлянам 13:4, CUV)
Тут двічі сказано, що людина, яка носить меч, є… Божим слугою. Отже, перед нами Божий служитель і він має меч. Причому, меч не такий, щоб просто сало нарізати. Якби цей текст писався у двадцять першому столітті, замість словосполучення «носить меч» там би стояли словосполучення «носить пістолет» або «носить автомат». До того ж він є месником, що «відплачує покарання» злочинцеві. Коли злочинець не зупиняється, що треба зробити, щоб його зупинити? Бог призначив для цього певні структури. Ми розуміємо, що є правоохоронні органи, є армія, прокуратура. Звісно, вони не є ідеальними через корупцію та інші нюанси, але давайте уявімо, якщо взагалі не було б ані поліції, ані армії, ані інших силових структур. Тоді була б повна анархія, махновщина, хаос. Для того, щоби стримати людську злу гріховну натуру, Бог і створив ці владні структури. І коли вони правомірно використовують свою зброю для того, щоб зупинити зло, це не є злочином.
Позбавлення життя під час самозахисту, не є вбивством. Чи є злочинницею жінка, яка під час самозахисту вбиває ґвалтівника? Звичайно ж, ні, тому що позбавила життя не під час нападу, а під час захисту. Так само і поліцейський, який вбив злочинця, коли той нападав на нього, не є вбивцею. Третій приклад — це армія. Позбавляючи життя ворога під час захисту рідної Батьківщини, воїн не порушує Божої заповіді «Не вбий».
Розглянемо наступний текст з Євангелія від Луки:
А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча.(Луки 22:36, CUV)
Ці слова Христос сказав Своїм учням. Що мається на увазі під словосполученням «купити меч»? Авжеж, тут не йдеться про «меч Слова Божого», який згаданий у посланні до Євреїв, мова про буквальну зброю. Ісус говорить, що коли Він був з учнями, то захищав їх та турбувався про всі потреби. Йдуть важкі часи, вони залишаться без Його фізичної присутності, отже їм треба буде самим турбуватися про свою безпеку.
ВІЙСЬКОВІ ПРИРІВНЯНІ ДО ГЕРОЇВ ВІРИ
Розглянемо кілька текстів з послання до Євреїв, 11 розділ:
32 Які вірою перемогли царства, чинили справедливість, одержали обітниці, замкнули лев’ячі пащі,
34 згасили силу вогню, втекли від вістря меча, одужали від недуги, були сильними у війні, обернули до втечі полки чужинців.(До Євреїв 11:33–34, CUV)
Цей розділ у посланні — відома «галерея героїв віри». Дух Святий у Новому Заповіті підтверджує, що ці люди продовжують бути героями віри для Бога і взірцем для інших. Дивлячись на життя героїв з одинадцятого розділу, ми маємо наслідувати їхню палку віру. Виявляється, що справжня віра — це не тільки народити дитину у сто років (приклад Сари). Тут також написано про тих, що «були сильними у війні» та «обернули до втечі полки чужинців». Це все також про віру і геройство.
Пригадується випадок з моїм другом на війні. Він розповідав про ситуацію, коли був у колоні, і, як кажуть військові, в нього з’явилася «чуйка», що треба змінити напрямок руху. Він сказав командиру, щоб той повернув праворуч. Останній прислухався, вони проїхали безпечно і зайняли свої позиції. Через день пішла інша колона наших машин, але вони рухалися прямо. Несподівано їх впритул розстріляли російські танки. Тоді всі у підрозділі, який раніше повернув праворуч, розуміли, що з цим чоловіком справді присутній Бог.
ІСУС ХРИСТОС ОСОБИСТО ЗАСТОСОВУЄ ЗБРОЮ
Розглянемо текст з книги Об’явлення, 19 розділ:
11 І я побачив відкрите небо. І ось білий кінь, і Той, Хто сидить на ньому, Який зветься Вірний і Правдивий; і Він справед- ливо судить і воює…
13 І Він зодягнений в одяг, окроплений кров’ю, а Його Ім’я — Боже Слово.
14 А небесні війська рухалися слідом за Ним на білих конях, одягнені в білий чистий вісон.
15 І з Його уст виходить гострий меч, щоб ним поражати на- роди. Він їх пастиме залізним жезлом і топтатиме у винній давильні лютого гніву Бога Вседержителя. […]
21 А інші вбиті були мечем Того, Хто сидить на коні, що вийшов з Його уст, і всі птахи наситилися їхніми тілами. (Об’явлення 19, CUV)
Ми бачимо у цих текстах Ісуса, Який рухається на білому коні. Слідом за ним йде військо небесне, святі і ангели. Один мій друг нещодавно поділився думкою про цей текст: «Пацифістів там не буде». Останній вірш говорить, що вороги Божі були вбиті «мечем Того, Хто сидить на коні». Він позбавив життя цих людей мечем, що виходив з Його уст. Цікаво, що це не зробив, наприклад, Ангел-губитель під час Пасхи, про яку ми читаємо у книзі Вихід, але в даному випадку, їх позбавив життя Сам Христос.
Таким чином, ми розглянули ставлення Бога до зброї та воїнів у Новому Заповіті.
Джерело: Василь Поворознюк, “Посібник війскового капелана” (1 частина)
Канал Бог та поклоніння Йому: особисте, сімейне, та спільне
Залишити відповідь