Ставлення Бога до зброї у Старому Заповіті
Розглянемо з самого початку те, що говорить нам Слово Боже про ставлення Творця до зброї і до її використання на підставі Старого Заповіту. Після цього розглянемо тексти з Нового Заповіту.
АВРААМ КОРИСТУВАВСЯ ЗБРОЄЮ
Авраам названий у Біблії батьком усіх віруючих, в тому числі і нас, тож почнімо з нього. Його племінника Лота взяли в полон. І Авраам, як істинний віруючий, заходить у свій намет, стає на коліна, складає руки і молиться: «Боже, Ти ж знаєш, я — віруючий. Мені зброю брати не можна. Вороги забрали Лота, будь ласка, зроби щось. Ти Всемогутній Бог! Амінь.» Так Він робить? Ні, він встав і пішов воювати. Давайте прочитаємо:
14. Дізнавшись, що взято в полон його брата, Аврам зібрав триста вісімнадцять своїх вишколених людей, що народились в його домі, і кинувся в погоню за ними до Дана.
15. Уночі, розділившись на групи, він разом зі своїми слугами розбив їх і переслідував аж до Хови, що на північ від Дамаска.
16. Таким чином він повернув усе награбоване, а також свого брата Лота, його маєток, жінок, як і всіх інших людей. (Буття 14:14–16, CUV)
Авраам озброїв своїх триста вісімнадцять тренованих слуг. Також з Буття 14:24 ми дізнаємося, що він підключив союзників: Анера, Ешкола і Мамре. Знаєте, це ніби підключити НАТО собі на допомогу. Батько всіх віруючих не тільки відправив слуг, а й сам напав на ворогів зі зброєю. Як ви думаєте, чи вбив він їх? Звичайно! І фаланги пальців були у нього в крові.
Розглянемо продовження історії. Авраам повертається з цього бою і назустріч йому виходить Мелхиседек, який, до речі, є прообразом Ісуса Христа:
18. А Мелхиседек, цар Салима, виніс хліб і вино. Він був священиком Всевишнього Бога.
19. Тож поблагословив його та сказав: Благословенний Аврам Всевишнім Богом, Який створив небо і землю.
20. Благословенний Всевишній Бог, Який віддав твоїх ворогів у твої руки. І Аврам дав йому десятину з усього. (Буття 14:18–20, CUV)
Після того, як Авраам відвоював Лота, вбивши ворогів, Мелхиседек його благословляє!
ЛЕВІТИ КОРИСТУВАЛИСЯ ЗБРОЄЮ
Розглянемо приклад коліна Левія, яке служило при Храмі. Що відбулося перед тим, як Бог обрав його на служіння? Мойсей спустився з гори, побачив безлад, оргії, поклоніння тельцю і багато інших гріхів, що чинили ізраїльтяни. Ось як він зреагував на це:
25 Мойсей усвідомив, що народ, справді, неприборканий, але ж Аарон допровадив їх до свавілля на ганьбу між їхніми ворогами.
26 Тож Мойсей став біля входу в табір і проголосив: Хто за Господом, до мене! Навколо нього зібралися всі сини Левія.
27 І він сказав їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлю: Нехай кожний підпереже свого меча до свого пояса. Пройдіть через увесь табір туди і назад, від воріт до воріт, і кожний нехай вбиває свого брата; кожний свого ближнього, кожний — свого сусіда! (Вихід 32:25–27, CUV)
Хто зреагував на цей заклик Мойсея? Ревні по Богу чоловіки з коліна Левія:
28 Сини Левія учинили так, як сказав їм Мойсей. Того дня полягло з усього народу близько трьох тисяч чоловік.
29 Тоді Мойсей сказав їм: Сьогодні посвятіть себе Господу, бо кожний виступив проти свого сина чи свого брата, аби сьогодні вам було дано благословення. (Вихід 32:28–29, CUV)
Після цього випадку Левіти були посвячені Богу і саме їх коліно було обрано, щоб служити Господу при Храмі.
САМУЇЛ КОРИСТУВАВСЯ ЗБРОЄЮ
Пророк Самуїл — видатна постать, адже він був суддею та Божим священником. Біблія описує ситуацію, коли цар Саул вирішив бути добрішим за Бога, він пощадив Аґаґа, царя Амалека:
8 Вигубивши все населення мечем, він царя амалекітянців, Аґаґа, узяв живим.
9 Саул зі своїм військом пощадили Аґаґа, як і усе найкраще з дрібної і великої худоби. (1 Сам. 15:8–9, CUV)
Саул мав знищити нечестивого царя, тому що амалекітянці підступно напали на Божий народ, коли той був ослаблений. Проте Саул пожалів цього царя. Що зробив Самуїл?
32 Після того Самуїл сказав: Приведіть до мене амалекітянського царя Аґаґа! Тремтячи, Аґаґ підійшов до нього, і сказав: Сподіваюсь, мене минула гіркота смерті?
33 Але Самуїл сказав: Так само, як твій меч позбавляв матерів їхніх дітей, так нехай твоя матір буде позбавлена сина! І Самуїл скарав Аґаґа там же перед Господом у Ґілґалі.
(1 Сам. 15:32–33, CUV)
Самуїл взяв меча і розрубав Аґаґа. Водночас він залишився Божою людиною та Божим пророком.
ЗАПОВІДЬ «НЕ ВБИЙ» ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ
А як щодо заповіді «Не вбий», на яку усі посилаються? Маємо знати, що в івриті є декілька слів, які перекладаються як «вбити» або «вбивати», тому що в українській мові це одне й те ж саме слово. У давньоєврейському та сучасному івриті є два різні за значенням дієслова для «вбивати»:
- חצרת אל ло тирцах, тобто «не вбий», де: אל (ло) це пристав- ка «не»
- חצר (рцоах) — дієслово «вбивати»
- גורהל (лахарог) — вбивати, позбавляти життя людину або тварину; навмисно чи ненавмисно, законно чи незакон- но, з моральним виправданням чи без нього. Це може бути на війні — вбивство злочинця за законом, вбивство грішника за наказом Бога;
- חוצרל (лерцоах) — вбивати людину навмисно, аморально.
В англійській мові є два слова, значення яких «вбивати» — це «kill» та «murder». В англійській є відчутна семантична різниця між цими, здавалося б, схожими словами. Якщо заглянути в словник, то обидва слова («kill» та «murder») означатимуть «вбивати, позбавляти життя». Проте «kill» — це вбивство без кримінального характеру, наприклад, на війні. А «murder» — це навмисне кримінальне вбивство.
Давайте розглянемо кілька текстів, де слово «вбити» означає кримінальне вбивство:
Тож перекажи йому слова Господа: Невже ти вбив людину задля того, щоб заволодіти її майном? Далі передай йому вирок, який оголосив Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, там пси так само лизатимуть твою власну кров! (1 Цар. 21:19, CUV)
За наказом Єзавель було вбито Навота, невинну людину. В Божих очах це було кримінальне вбивство. Ось ще один текст, де використано слово, що означає кримінальне вбивство:
Тоді левіт, чоловік замученої жінки, сказав: Я з моєю наложницею зайшов у Гіву Веніямінову переночувати. (Суддів 20:4, CUV)
Змістовним поясненням того, коли у вбивстві порушується Божа заповідь, а коли — ні, є кілька епізодів з життя царя Давида. Він формувався як юнак, про якого ніхто нічого не знав до відомого бою, у якому відбулася перемога над Голіафом. Давид проходив свій «табір підготовки сил спеціальних операцій» біля отари, коли на неї нападав ведмідь або лев. Після вбивства лева, йому легше було вбити Голіафа, адже ця мішень значно більша, чим лев, тому менш мобільна. Загалом, Давид пройшов хороше тренування.
Бог не мав претензій до Давида в тому, що він вбив Голіафа чи інших ворогів. Дехто наводить аргумент, мовляв, Бог же згодом сказав Давиду, що той пролив багато крові, і тому не може по- будувати Храм. Давайте про це поговоримо. На мою суб’єктивну думку, мова йде про ті випадки, коли Давид не реагував на гріхи своїх синів Амнона та Авесалома. Усе це призвело до громадянської війни. Давид не виконав батьківський обов’язок та не зупинив кровопролиття. Я думаю, коли Бог дорікнув Давиду за кров, Він також мав на увазі невинну кров Урії, про якого ми далі будемо говорити.
Давид добре знав Божу заповідь «Не вбивай», але вчинив перелюб з Вірсавією, дружиною Урії. Та завагітніла і Давид прийняв рішення вбити її чоловіка, щоб приховати гріх перелюбу. Цар задумав зробити це дуже технічно, особисто не торкаючись Урії мечем. Він вбив його навіть не руками євреїв. Усе мало ви- глядати так, ніби Урія загинув як герой, адже його вбили вороги народу Божого. Але насправді ми знаємо, що Давид написав лист воєначальнику, щоб його побратими відійшли і залишили Урію в найтяжчому бою, один на один з ворогом. Кому Бог зарахував це вбивство? Не воєначальнику, який виконав завдання щодо Урії, а самому Давиду, який це завдання дав.
Коли прийшов пророк Натан і розказав притчу про овечку, Давид відповів, що негідник має відповісти вчетверо. Він добре знав текст, який записаний у Божому Законі:
Якщо хтось украде вола чи вівцю і заріже їх чи продасть, то він повинен віддати за вола п’ять волів, а за одну вівцю — чотири вівці. (Вихід 21:37, CUV)
Пізніше з історії ми дізнаємося, що Давид розкаявся і Бог його пробачив. Втім, були наслідки і Давид заплатив за життя Урії. Згадаймо, скільки дітей загинуло в Давида? Перший — той, який був народжений від Вірсавії; другий — Амон; третій — Авесалом; четвертий — Адонія, якого Соломон вбив у Храмі. Четверо.
Багато з тих, хто притримується позиції пацифізму, згадують заповідь «Не вбий», що записана у 20-му розділі книги Вихід, але чомусь випускають з поля зору наступний, 21-ий розділ, цієї ж книги. В цьому розділі міститься низка текстів, в яких Бог наказує позбавити людину життя за ті чи інші вчинки.
Позбавлення життя — це останній крок, щоб стримати зло. Це не перший засіб, який застосовує Бог для виховання. Перед цим Він неодноразово проговорює до людини. Звісно, у Бога є інші дисциплінарні засоби. Пам’ятаєте, що Він каже Ізраїлю: «У що вас ще бити, адже ви продовжуєте своє відступництво? Вся ваша голова в ранах, і кожне серце хворе!» (Ісаія 1:5, CUV). Отже, коли Бог бачив, що інші методи вже не спрацьовують, а люди продовжують грішити, позбавлення життя стало останнім кроком, щоб стримати зло.
Нижче наведена низка текстів, за допомогою яких ми прослідковуємо, за що людину позбавляли життя.
У бійці:
Якщо хтось ударить іншого так, що той помре, то такий неодмінно також має померти. (Вихід 21:12, CUV)
Хто вдарить свого батька чи свою матір, той неодмінно має бути покараний смертю. (Вихід 21:15, CUV)
Коли хто викраде людину й продасть її, або вона буде знайдена у нього, то такий неодмінно має померти. (Ви- хід 21:16, CUV)
22 Якщо б’ються чоловіки, і штовхнуть вагітну жінку, так що вона передчасно народить, але без іншої шкоди для здоров’я, то винуватець неодмінно понесе покарання: він заплатить згідно з вимогою чоловіка жінки за рішенням суддів.
23 А якщо станеться нещастя, то даси життя за життя (Вихід 21:22–23, CUV)
У випадку викрадення:
Коли хто викраде людину й продасть її, або вона буде знайдена у нього, то такий неодмінно має померти. (Вихід 21:16, CUV)
Лихослів’я наступного характеру:
Хто проклинатиме свого батька чи свою матір, того неодмінно покарати смертю. (Вихід 21:17, CUV)
У випадку, якщо людина мала битливу свійську тварину і не пильнувала її:
28 Якщо віл рогами вдарить чоловіка чи жінку так, що ті помруть, то вола обов’язково слід побити камінням насмерть. Його м’яса не можна їсти, а власник вола невинний.
29 Якщо ж віл був битливим учора й третього дня, і про це було відомо, а його власника попереджали, проте той не пильнував його, то коли такий віл вб’є чоловіка чи жінку, то віл буде побитий камінням, а його власник також має бути покараний насмерть. (Вихід 21:28–29, CUV)
Це теж саме, ніби в сьогоденні є собака, яка неодноразово кусалася і, за законом, приспали не тільки її, а й господаря за те, що не пильнував тварину. Мова про те, що господар ніс повну відповідальність за вчинки своїх тварин.
У випадку перелюбу, інцесту або сексуальних стосунків з тваринами:
18 Кожний, хто зляжеться з твариною, неодмінно каратиметься смертю.
19 Хто приносить жертви ідолам, крім єдиного Господа, буде знищений. (Вихід 22:18–19, CUV)
10 Чоловік, який вчинить перелюб з дружиною іншого чоловіка, або який вчинить перелюб з дружиною свого ближнього, будуть неодмінно покарані смертю — і перелюбник і перелюбниця.
11 Якщо чоловік переспить з дружиною свого батька, то він відкрив наготу свого батька, тому обоє будуть неодмінно покарані на смерть. Їхня кров на них.
12 Коли чоловік переспить зі своєю невісткою, то обоє будуть неодмінно знищені, тому що вони вчинили гидоту. Їхня кров на них.
13 Чоловік, який переспить із чоловіком, як із жінкою, то вони обоє вчинили гидоту й неодмінно будуть покарані на смерть. Їхня кров на них.
14 Чоловік, який візьме жінку та її матір, — то це беззаконня. Хай спалять у вогні і його, і їх, аби не було серед вас такого беззаконня.(Левіт 20:10–14, CUV)
У випадку окультизму:
Чоловік це, чи жінка — хто лише викликатиме духів померлих або ворожитиме, повинні бути покарані смертю. Побивайте таких камінням. Їхня кров на них. (Левіт 20:27, CUV)
Ми бачимо, що тут згадується такий спосіб покарання як каменування. Мова йде про те, що карати людину за порушення Заповіді Божої мало суспільство. Таке позбавлення життя в Божих очах не вважалося гріхом.
У випадку, якщо при вбивстві були застосовані різні знаряддя вбивства:
16 Однак, якщо хтось вдарить іншого залізним знаряддям так, що той помре, то він убивця, а убивця неодмінно повинен померти!
17 Якщо ударить когось каменем, що був у руці, від якого можна померти, і той помер, то він — убивця. Убивця неодмінно має померти!
18 Або якщо ударить когось дерев’яним предметом, від удару якого можна померти, і той помер, то він — убивця. Убивця неодмінно має померти! (Числа 35:16–18, CUV)
20 Якщо ж він з ненависті штовхне його або кине щось на нього із засідки, так що той помре,
21 або в гніві вдарить його своєю рукою так, що той помре, то той, хто вдарив, неодмінно має померти, бо він є убивцею. Кровний месник може вбити вбивцю, щойно його зустріне.
(Числа 35:20–21, CUV)
Тут мова йде про ситуації, коли вбивства спричинені тим, що в руках конфліктуючого був побутовий предмет, який він використав як знаряддя вбивства. Цікаво зауважити, що Бог дає конкретні різновиди матеріалів, з яких було зроблено предмети: залізо, камінь чи дерево.
Також варто нагадати, що для людей, які вчинили вбивство ненавмисно, Бог передбачив цілі міста-сховища. Фактично, це були притулки, де ті, хто заподіяв зло, почувалися в безпеці. Таких міст було шість: по три з обох сторін Йордану. Вбивця перебував там під захистом старійшин цього міста. До яких пір тривало ув’язнення і після чого злочинець ставав вільним? Смерть первосвященника вважалася моментом, коли в’язня було виправдано.
Первосвященник в Ізраїлі був прообразом Ісуса Христа, тож паралель наступна: смерть Ісуса звільнила нас від усіх ненавмисних гріхів, а за навмисні злі вчинки нам треба відповідати.
Для правильного розуміння цих заповідей варто нагадати слова «око за око, зуб за зуб». Дехто сприймає ці заповіді як заклик до агресії. Нсправді ж це заповіді стримання, суть яких полягала от в чому: якщо людині вибили зуб, то вона не мала права за це вирізати всю сім’ю, а могла вибити лише один зуб у відповідь. Тобто, ці заповіді мали стримати людську гріховну природу. Бог добре знав, в якому суспільстві жили люди того часу, і ми живемо зараз.
Як же бути зі щирими пацифістами? Особисто я поважаю людей, для яких пацифізм — це і погляд, і стійке реальне переконання. Тобто, коли на дитину пацифіста нападе, наприклад, ротвейлер, він помолиться, відійде в сторону, не чинячи опір собаці. Якщо ви хочете виявити пацифіста, задавайте чоловікові прямі запитання. Наприклад, як він буде вести себе у випадку, коли гвалтуватимуть його дружину. Особливо цікаво, коли це питання буде поставлене в присутності дружини. Особисто за себе скажу, що я зробив би усе залежне від мене, щоб захистити свою дружину, тому що Бог поставив чоловіка бути головою сім’ї і наділив певною відповідальністю.
Джерело: Василь Поворознюк, “Посібник війскового капелана” (1 частина)
Поклоніння у піснях
Схожі публікації
Канал Бог та поклоніння Йому: особисте, сімейне, та спільнеМагазин ресурсів з Богопізнання
Кредо порталу
Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки.
Приповісті 3:5-6
Популярні записи
© 2026, Богопізнання сьогодні • bog.today
Design: bogoiskatel
Залишити відповідь